На Закарпатті зацвіла розмарія

На яроцькім мості розмарія цвіла,

Ніхто її не садив, сама собі росла…

(з лемківської пісні)

Восени на території Ужанського національного природного парку можна спостерігати унікальне природне явище – пишно цвітуть лілові квітки, названі науковцями пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L.). У народі цю чарівну квіту називають Розмарія, оскільки квітує восени, в день Народження Пресвятої Діви Марії.

Для юннатів і педагогів Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді вже стало традицією щороку у вересні здійснювати екскурсію в урочище Пасіки Великоберезнянського району, щоб помилуватися чарівною квіткою, ознайомитися з біологією рослини, а також провести моніторинг стану цієї популяції.

Отож, 24 вересня цього року вихованці гуртків „Юні садівники”, „Юні ботаніки”, „Юні друзі природи”, „Юні зоологи” вирушили у незабутню подорож до флористичного заказника. Юні охоронці природи пройшли дидактичною стежкою „Пасіки”, ознайомилися із зупинками „Пізньоцвіт осінній”, „Ботанічний резерват „Пасіки”, „Пороги”.

Під час екскурсії юннати дізналися багато цікавої та важливої інформації про цю рідкісну рослину та сучасний стан її популяції.

На початку ХХ століття пізньоцвіт осінній траплявся в Закарпатті майже всюди: вздовж річок, доріг, на низинних і гірських луках, в садах, від низовини до нижнього гірського поясу. Внаслідок розорювання земель, будівництва доріг, населених пунктів тощо поступово руйнувалися природні екотопи цієї унікальної рослини.

На даний час на Закарпатті збереглися найбільші за площею не тільки в Україні, а й у Європі природні місця цвітіння розмарії. Ботаніки виявили близько 40 місць, де росте ця рослина, переважно у Великоберезнянському, Воловецькому та Рахівському районах. На жаль, за минуле століття уже зникло близько 12 галявин.

За ініціативою професора В.І. Комендара на території Великоберезнянського району, у 1983 році, було створено три флористичні заказники, в селах Забрідь (урочище Забрідь) та Ставне (урочище Ірташі Нижні та Ірташі Верхні).

В результаті досліджень науковців виявлено, що найбільшу небезпеку пізньоцвіту осінньому створює розорювання лук, зміна гідрологічного режиму ґрунтів внаслідок вирубування лісів, осушування боліт, випасання худоби, зривання квітів на букети, безконтрольне викопування бульбоцибулин для продажу як посадкового матеріалу для декоративного садівництва.

Пізньоцвіт осінній – не тільки високодекоративна рослина. У його органах містяться алкалоїди колхіцин і колхамін, які гальмують поділ клітин. На їх основі виготовляють лікарські препарати для лікування злоякісних пухлин. За допомогою колхіцину отримано багато поліплоїдних сортів культурних рослин.

Таким чином, і для медицини, і для сільського господарства, і для декоративного садівництва пізньоцвіт осінній становить значну цінність.

Доречно згадати поетичні рядки Петра Скунця, на які надихнула його ця чарівна квітка:

Розмарія – карпатська Марія
повертає нам волю небесну.
Зацвіла восени розмарія
і дала нам надію на весну.

Отже, якими б не були привабливими ці гарненькі осінні квітки, слід пам’ятати про те, що вони знаходяться під місцевою охороною. Не зривайте їх, аби не зникали з обличчя нашої землі ці чарівні осінні квіти!

Під час екскурсії юннати також ознайомилися із справжнім дивом – порогами на річці Уж. Мальовничі скельні виступи, що перегороджують течію річки, утворені виходами осадових порід крейдового та палеогенового віків.

Особливо допитливі юннати мали змогу провести спостереження, які ляжуть в основу майбутніх дослідницьких робіт.

Весело та цікаво провести час допомогли також екологічні ігри та спортивні змагання, проведені з юннатами просто неба.

/Files/images/nova_2/IMG_2499.JPG/Files/images/nova_2/IMG_2504.JPG

/Files/images/nova_2/IMG_2511.JPG/Files/images/nova_2/IMG_2518.JPG

Величканич Ольга Михайлівна, завідувач відділу біології та дослідницько-

експериментальної роботи ЗОЕНЦ

Кiлькiсть переглядiв: 721