ЇЇ величність, „Любов”.

Життя без кохання,
Життя без любові –
То небо без сонця,
То небо беззоре!
Життя неможливе,
Воно не існує,
Коли наше серце
Любові не чує.

У наші серця знову завітало свято. Мабуть, найдивовижніше і найпрекрасніше – свято кохання. Тобто відомий усім День святого Валентина.

Надворі ще зима, але у серця вже постукала весна. Кохання не боїться холоду і розквітає будь-якої пори року.

Кохання – це святе почуття, яке заслуговує на свій день, на своє свято. І ось таке свято є, є такий день. Він відзначається майже по всьому світу 14 лютого.

А свято називається – „Днем святого Валентина”.

Чому саме Валентина запитаєте ви?

Вважають, що саме цей святий опікується закоханими, допомагає їм щасливо прожити в парі, мирі і злагоді.

З приводу цього є багато легенд. За однією з них ми дізнаємося, що в 3 ст. до н.е. римський імператор заборонив одружуватись молодим людям. Він вважав, що одруження робить чоловіків поганими солдатами. Молодий єпископ Валентин порушив наказ імператора і одружував молоді пари таємно. За це його кинули до в’язниці.

Там Валентин закохався у сліпу дочку тюремника. Перед стратою своїй закоханій він надіслав листівку-зізнання в коханні з підписом “Від Валентина”.

Відтоді в день Валентина закохані закоханим надсилають анонімні листи-зізнання і називаються вони “валентинками”.

Інші легенди стверджують, що Валентинів день взагалі немає нічого спільного із життям святого. За часів Римської імперії існувала традиція: щороку 14 лютого, напередодні свята Люперцалії, юнаки писали на шматочках паперу жіночі імена і вкидали ці папірці у велику скриню. Потім юнаки наосліп діставали папірці. Дівчина, чиє ім’я випадало хлопцеві, ставала його супутницею на фестивалі Люперцалії. Свято це присвячувалося богині шлюбу Юноні та Панові – богу живої природи.

День святого Валентина – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. І завдячуючи якому продовжується життя на землі.

Кохання – це не тільки почуття людяності й шляхетності. Воно має в собі дуже велику силу.

Кохання! Це почуття подарувало нам велику кількість пісень, балад, поем, трагедій, а також імен: Беатріче, Лаура, Тетяна Ларіна, Шагане. Ми не знали б їх ніколи, якби не чудові вірші, створені на їх честь.

Кохання оспівано композиторами, художниками, поетами. Воно пронизує поезії Володимира Сосюри, та Івана Франка, Лесі Українки, Ліни Костенко та Олександра Олеся...

Також на це свято прийнято висловлювати свої почуття любові і прихильності друзям, родичам, коханим.

Символом цього дня стали яскраво-червоні сердечка, купідони, пара голубів, букети троянд та фіалок. Їхні зображення стали обов’язковими елементами святкових листівок – “валентинок”.

Отже, свято Валентина – одне з найпопулярніших свят у цілому світі. Воно об’єднує людей різних національностей, країн. Чому?

Бо любові не потрібна мова – вона зрозуміла усім серцям.

14 лютого в Закарпатському обласному еколого-натуралістичному центрі відбувся масово-виховний захід до Дня святого Валентина з метою виховання підростаючого покоління поваги й уваги до близьких і рідних людей, до друзів, педагогів тощо.

Розпочався масово-виховний захід словами привітання із днем святого Валентина директора екоцентру Геревича Олександра Васильвича.

В програмі свята юннатів ознайомлено з історією та традиціями святкування Дня святого Валентина в різних країнах світу.

Вихованці гуртка „Народна іграшка” підготували для глядачів веселий „танець кохання”, а також співали пісні.

Весело й жваво пройшла розважально-конкурсна програма: „Під знаком Купідона”.

Не обійшлось, звичайно без „валентинок”, які діти кидали у скриньку. В кінці свята була відкрита скринька, і юннати, а також педагоги отримували адресовані їм теплі слова побажання.

На завершення для всіх присутніх відбулась святкова дискотека.

Ми вітаємо всіх з Днем святого Валентина! І нехай у вашому житті завжди поряд буде кохання і любов до матері і батька, до рідної землі, любов одне до одного.

Підготувала:

методист оганізаційно-масового

Кремінь О. І.