Нова зустріч юннатів із чарівною квіткою розмарії

30 вересня цього року вихованці гуртків „Юні садівники”, „Юні акваріумісти” традиційно вирушили у незабутню подорож до флористичного заказника в урочище Пасіки Великоберезнянського району, щоб помилуватися чарівною квіткою пізньоцвіта осіннього, ознайомитися з біологією рослини, а також провести моніторинг стану цієї популяції.

Під час екскурсії юннати дізналися багато цікавої та важливої інформації про цю рідкісну рослину та сучасний стан її популяції.

Пізньоцвіт осінній зустрічається окре­мими групами в Карпатах на воло­гих і заплавних луках уздовж річок і потоків та шосейних шля­хів. Рідкісна зникаюча росли­на,занесена до Червоної книги України.

Цвіте ця дивовижна квітка з вересня до листопада. Плоди достигають у червні – липні на­ступного після цвітіння року.

Латинська назва colchicum походить від давньогрецької назви сучасної Грузії — Колхіда, тому що на її теренах пізньоцвіти досить поширені. Українська назва вказує на незвичний строк цвітіння представників роду, оскільки переважна більшість пізньоцвітів розквітають восени, коли інші рослини вже завершили свій розвиток. Таке ж саме походження має українська народна назва «зимовник», яка співзвучна з польскою zimowit. В Середньовіччі пізньоцвіти називали filius ante patrem («син поперед батька») через те, що плоди дозрівають наступного року після цвітіння, внаслідок чого здається, що протягом одного календарного року плоди з'являються начебто раніше за квітки.

Для багатьох закарпатців розмарся є квіткою-символом, квіткою, що повсякчас наснажує новими й новими враженнями.

Доречно згадати поетичні рядки Петра Скунця, на які надихнула його ця чарівна квітка. Вірш "Розмарія" присвячений В.Комендареві. Але як же дивно він звучить! Це не є звернення до науковця, це не є по суті своїй посвята видатній людині, це фактично гімн самій квітці.

Прислухаємося ж до цих чудових рядків!

Із природою жити нам тісно,
нами править користь, а не мрія.
Але нам повернулась із пісні
вже забута було розмарія.
Розмарія – карпатська Марія
повертає нам волю небесну.
Зацвіла восени розмарія
і дала нам надію на весну.
Розмаріє під гаснучим світом!
Ми старієм – життя не старіє.
Десь тебе й нарекли пізньоцвітом,
Ти по-нашому звись, розмаріє.
Зацвітати ніколи не пізно.
Хоч над горами хвища нестерпна,
Ти в Карпати вернулася з пісні
і, як пісня, лишайся безсмертна.
Хоч і врем'я настало наремне,
хоч витоптують землю заблуди,
ти у пісню пішла недаремне –
щоб вернутись із піснею в люди.

Цей вірш присвячено кожному, хто пам’ятає про свою найзаповітнішу мрію, кожному, хто спроможний відгукнутися на її поклик, хто здатний втілити давню мрію в життя.

Тож якими б не були привабливими ці гарненькі осінні квітки, слід пам’ятати про те, що вони знаходяться під місцевою охороною. Не зривайте їх, аби не зникали з обличчя нашої землі ці чарівні осінні квіти!

Під час екскурсії юннати також ознайомилися із справжнім дивом – порогами на річці Уж. Мальовничі скельні виступи, що перегороджують течію річки, утворені виходами осадових порід крейдового та палеогенового віків.

Весело та цікаво провести час допомогли також екологічні ігри та спортивні змагання, проведені з юннатами просто неба.

Величканич Ольга Михайлівна, завідувач відділу біології та дослідницько-експериментальної роботи ЗОЕНЦ