Враження юннатів „Юні охоронці природи” від екскурсії до Дня захисту дітей

Подорожі навчають більше, ніж будь-що інше. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома… (Анатоль Франс)

1 червня 2018 року в День захисту Дитини працівниками ЗОЕНЦ було організовано екскурсію з юннатами різного віку загалом: 34 юннатів і 6 керівників гуртків до озера Синевир – найбільшого озера Українських Карпат, яке розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани, що входить до складу Національного природного парку «Синевир». Озеро вважається найцікавішим об'єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 22-24 м Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера.

Існує легенда, згідно якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь, на місце, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито камінною глибою за наказом підступного графа. Насправді ж Синевирське озеро утворилося у післяльодовиковий період, близько 10 тисяч років тому внаслідок перекриття річкової долини зсувами.

Юннати відчули красу природи і почули спів і подих дерев, птахів, були вражені красою Карпат!!! Люди своєю творчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектори вдало вписують оглядові площадки у навколишній ландшафт. А на півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція місцевих майстрів-умільців «Синь і Вір». Висота монументу – 13 метрів, вага – близько 30 тон. Відображаючись у воді, він сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертне кохання. Краєвиди навколо водного дзеркала – надзвичайною мальовничі та величні. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких сягає 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею усього кілька метрів. Звідси і народна назва Синевиру – Морське око.

Друга зупинка юннатів була в реабілітаційному центрі бурих ведмедів. У квітні 2011 року на території НПП "Синевир" вперше запрацював Реабілітаційний центр для бурих ведмедів, що займає площу 12 га. Під захист сюди потрапляють тварини, які зазнали жорстокого поводження чи утримувалися у неволі без відповідних умов. Ведеться також робота по відтворенню природної популяції (в Україні нараховано близько 300 особин) та поглибленню досліджень найбільшого хижака України.
Національний природний парк "Синевир" не випадково став місцем для будівництва такого центру. Природа і кліматичні умови повністю відповідають тим умовам проживання, в яких мають потребу бурі ведмеді.

Тварини, які потрапляють до центру, проходять карантин, відповідні щеплення, а відтак здійснюється їх адаптація до напіввільних умов перебування. Отже, значні зусилля центру спрямовані на санітарне, ветеринарне, харчове забезпечення звірів.

Усмішки і радісні емоціі переповнювали юннатів при зустрічі з ведмедями….

Третя зупинка Старе село Колочава - відкритий 14 червня 2007 року. На території музею відтворено село стародавньої Верховини із колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів. На сьогодні музей «Старе село» налічує майже два десятки будівель та допоміжних господарських споруд.

У скансені представлені пам'ятки культури різних часів та різних верств населення як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за родом діяльності (вівчарі, лісоруби, мірошники, швеці). У 2009 році Музейний комплекс „Старе село” був визнаний найкращим і отримав перше місце у номінації „Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини” на Всеукраїнському конкурсі громадських музеїв.

Юннати отримали багато нових знань, побачили старовинні речі про які навіть не знали, поринули у минуле…. Старовинний потяг, ресторан, український побут. Особливо цікаво оглянути трисекційний будинок сільської школи з „літнім" класом (просто неба), де одночасно навчалися колочавські діти різного віку. Читати тодішні школярі вчилися з церковних книг, а писали на невеличких дощечках грифликами.

Привертає увагу житлова "хижа" — будинок першої половини ХХ ст. з унікальною колекцією ткацтва (колочавські полотна, одяг, рушники, вишиванки, взірці весільного вбрання, старовинний ткацький верстат тощо).

Четвертою зупинкою був водоспад Шипіт - водоспад в Українських Карпатах, на північних схилах гірського масиву Полонина Боржава, при підніжжі гори Гемби; гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Розташований у неглибокій ущелині річки Пилипець (притока Репинки, басейн Тиси), у межах Міжгірського районуЗакарпатської області, приблизно за 10 км від залізничної станції Воловець, за 6 км від села Пилипець.

Водоспад утворився на місці виходу стійких пісковиків палеогену й гравелітів з тонкими прошарками сланців. Особливо багатоводний водоспад навесні, коли на схилах Гемби тануть сніги. Сюди організують спеціальні автобусні екскурсії із санаторіїв і пансіонатів Закарпаття і Прикарпаття. За 300 метрів від водоспаду розташований гірськолижний підйомник (це служить орієнтиром для охочих відвідати водоспад).

Незабутні емоції від побаченого в усіх як в юннатів так і в усіх людей, які відчули той звук водоспаду свіже повітря яке наповнювало наші легені, надзвичайна екскурсія море емоцій і вражень…

Звичайно, краще один раз самому побачити, ніж сто разів почути, один раз самому вирушити в подорож, ніж слухати про неї від когось.

Підготувала: керівник гуртків М. Копча